Недитячі проблеми

Сьогодні в Україні проживає 7 млн 700 тисяч дітей. За даними Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової, з 2017 року кількість новонароджених зменшувалася на 30—35 тисяч щороку. При цьому кількість дітей в інтернатах залишилася незмінною — 100 тисяч (у 95% з них є батьки).

В українській родині (у всеукраїнському масштабі) — криза. З цим погоджуються практично усі українські та міжнародні експерти. Посилив кризу карантин, який показав, що сім’ї не готові до величезної кількості обов’язків, пов’язаних із навчання, вихованням та розвитком дітей. Карантин став також викликом для сімей, в яких є діти з інвалідністю, та для сімей із дітьми у «сірій» зоні тощо.

ЗАКОНОТВОРЧИЙ «БУКЕТ» ДЛЯ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ

1 червня цього року уряд прийняв рекордну кількість документів — схвалив вісім законопроектів, 17 постанов і два розпорядження, спрямованих на захист дітей та родин з дітьми.

— Ми це назвали «коронавірусним шоком» — коли всі діти через карантин залишилися вдома. На засіданні Кабміну ми прийняли низку документів для посилення захисту дітей та сімей з дітьми. Перший блок стосується безпеки дітей, захисту їх від жорстокого поводження і включення дітей до прийняття рішень, які їх стосуються. Ми змінюємо систему захисту для дітей, які постраждали від жорстокого поводження, підвищили допомогу дітям, пораненим від військових конфліктів, прийняли рішення про недопущення втягнення дітей в діяльність воєнізованих формувань, посилили захист дітей у ситуаціях, коли  батьки розлучаються — будемо залучати дітей до прийняття рішень щодо них, — зазначила міністр соціальної політики України Марина ЛАЗЕБНА. — Другий блок — це рішення на посилення реформування системи інтернатів. Наше завдання — зберегти сім’ю, розвивати систему соціальних послуг у громадах, підтримувати альтернативні форми сімейного виховання. Ми прийняли постанову, яка має попереджувати потрапляння дітей в інтернатні заклади — передбачили фінансову відповідальність батьків і органів опіки за влаштування дітей в ці інституції. Третє — працюватимемо над створенням альтернативних сімейних форм для дітей з інвалідністю, у яких немає батьків. Також ми передбачили збільшення розміру допомоги на дітей, які виховуються у прийомних родинах та дитячих будинках сімейного типу.

За її словами, ще одне нормативно-правове напрацювання стосується забезпечення дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, житлом — схвалено законопроєкт, затверджено низку нормативно-правових актів щодо нового порядку надання соціальної допомоги, розвитку соціальних послуг для сімей з дітьми.

— Протягом двох місяців карантину ми отримали понад тисячу повідомлень щодо порушення прав дітей — вони стосувалися насилля, права жити в сім’ї, права на охорону здоров’я та освіту. Здійснили 130 візитів до сімей, органів опіки, зафіксували системні порушення органів влади,— додала Уповноважений Верховної Ради із захисту прав людини Людмила ДЕНІСОВА. — Ці законопроекти, зокрема, про соціальні послуги, щодо протидії насильству, безпосередньо регулюють питання роботи центрів, які надаватимуть соціальні послуги, вдосконалюють діяльність прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу.

ГРОМАДИ МАЮТЬ ЗАЛИШИТИ ДІТЕЙ У РОДИНАХ

Успішною реформою експерти називають зміну системи покарань неповнолітніх, розбудову системи пробації (вид покарання, коли дитина перебуває в громаді, а не в установі). Саме на неї експерти радять «глянути», аби взяти гарний приклад.

— У 2009 році в Україні у закладах позбавлення волі було понад дві тисячі дітей, зараз — 100. Ця реформа дуже успішна. Так, за цей час показники рецидивізму серед неповнолітніх знизилися із 63% до 2%. Програма стала успішною саме тому, що дітей залишали в громаді і працювали з нею індивідуально. Цей підхід можна використати в інших сферах, наприклад, в системі деінституалізації: Мене вражає факт, що 95% вихованців українських інтернатів мають родину. Зараз, через карантин, діти повернулися до родин. Державі треба попіклуватися так, щоб діти там залишалися, щоб родина мала ресурси для забезпечення її розвитку,— сказала директор Agriteam Canada Consulting Ltd, керівник проекту SURGe, радник міністра юстиції Танія САНФОРД АММАР.

У Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) відзначають як досягнення проєкт «Місто дружнє до дітей», запровадження інклюзії, Нову українську школу та покращення медичного захисту.

— Існують і нерозв’язані проблеми — деінституалізація, соціальний захист дітей із вадами розвитку, питання насилля, включно із цькуванням і онлайн-насиллям. Вкрай важливі зусилля в сфері раннього виявлення криз в родині, підтримка сімей з дітьми з інвалідністю. Треба докладати більше зусиль, щоб діти отримали кращу освіту, особливо в селах. Викликом є реалізація прав дітей в «сірій» зоні, — наголосила заступниця голови представництва ЮНІСЕФ в Україні Лора БІЛЛ.

Також, на думку експертів, потрібно працювати над захистом дітей в інтернет-просторі. У Мінцифри заявили, що вже створили стратегію захисту дітей в цифровому середовищі на 2021—2024 роки. Як додала генеральний директор Директорату стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства цифрової трансформації Гульсанна МАМЕДІЄВА, зараз відомство розробляє покроковий план дій на 2021—2025 роки на її виконання.

Експерти наголошують, що виклики пандемії створили проблеми із доступом до різних соціальних послуг — слід багато працювати, щоб подолати ці перешкоди.

— Дуже не хочу, щоб наші зусилля були марними, для цього мають бути дії місцевих органів влади. Якщо місцевий орган не попіклується про те, щоб там з’явилася служба у справах дітей, фахівець із соціальної роботи, який би міг виявити вчасно небезпеку і надати підтримку, то зусилля будуть марними. Тому що нормативні акти вдосконалюють законодавство, але на місцях мають бути люди, які попіклуються, щоб реалізувати цю політику: багато залежить від керівника громади, району. Ми можемо говорити про дороги, освітлення — це важливо, але марно, якщо дитина є занедбаною, — переконаний Уповноважений Президента з прав дитини Микола КУЛЕБА.