Очільниця МІ6 та українське місто Сновськ
Батько нової керівниці британської розвітки МІ6 Блез Метревелі (вперше знамениту розвідку очолить жінка), Костянтин Добровольський/Метревелі молодший, народився у місті Сновськ Чернігівської області в 1943 р. (нині – адміністративний центр громади, що межує із рашистською федерацією). Так стверджується у нещодавньому журналістському розслідування, яке провело видання “Daily Mail” (оригінал тут https://www.dailymail.co.uk/news/article-14851451/grandfather-new-head-MI6-Nazi-spy-chief.html). Щоправда, британці звернули увагу не на батька, а на діда – Костянтина Добровольського-старшого. За їхніми даними він походить із родини німецько-польського батька та матері-українки. Втім «Алфавитный список агентом иностранных разведок, изменников родины, участников антисоветских организаций, карателей и других преступников, подлежащих розыску» (Москва, 1969) визначає його національність як поляк, також називає місце народження – село Сядрино Холминського (згодом – Сосницького району, тепер це територія Корюківської міської територіальної громади). Або ж (інший варіант) – місто Рошаль Московської області. За даними англійських розслідувачів майже всіх родичів Добровольського-старшого вбили більшовики, майно пограбували, сам фігурант був репресований (про ці факти радянське видання мовчить). На початку німецького вторгнення до СССР він служив у Червоній армії та здався німцям за першої нагоди (зазначимо від себе – таких було чимало). А далі настав час помсти, чим він і запам`ятався на посаді начальника Сосницької районної поліції та згодом коменданта «Українського добровольчого козацтва» у місті Сновськ (британці не згадують як він опинився у місті над Сновом, про це ми дізнаємося з «Алфавитного списка…»). Сліди Добровольського-старшого губляться наприкінці Другої світової війни, але свою дружину Варвару, та сина Костянтина він встиг переправити на захід. В 1947 р. вона вже як вдова, дещо змінивши ім`я (Барбара), вийшла заміж за Давида Метревилі. Тобто не те щоб онука, але й син зазначеного колаборанта не знали.
І от матеріал “Daily Mail” перекладає та дещо скорочує польський інформаційний ресурс “WP Wiadomosci” (оригінал тут https://wiadomosci.wp.pl/nowa-szefowa-brytyjskiego-wywiadu-jest-wnuczka-ukrainskiego-nazisty-7172123968371584a). Називається він так: «Нова голова британської розвідки: вона онука українського нациста». Як можна використати редагування з бажаною метою в ХІХ ст. продемонстрував Отто фон Бісмарк – на прикладі Емської депеші. Не так глобально, але цей досвід не залишився поза увагою польських перекладачів. В їхній версії нова очільниця МІ6 Блез Метревелі оголошується «онукою українського колаборанта та керівника нацистської розвідки». Це перші фрази, отже, для статті вони ключові, покликані привернути увагу читача та запам`ятатися. Огидна маніпуляція, чи не так?
Дещо поясню, сподіваючись на реакцію не лише української аудиторії, а й польської. Держави Україна за часів ІІ світової війни не існувало, відповідно називати Костянтина Добровольського-старшого українцем за ознакою громадянства немає підстав, натомість від був громадянином СССР, під час війни співпрацював із німецькими нацистами, отже був їхнім колаборантом. Якщо йдеться про етнічну приналежність, то британці вказують на його польськo-німецько-українське коріння, а радянське джерело пише – поляк. До українського руху зазначений персонаж відношення не мав – ні до ОУН будь якої-фракції, ні УПА, ні бульбівців, ні до кого. Українських партизан було правильніше називати радянськими – з огляду на їх формування та підпорядкування. Формування у Сновську – ініціатива німців, а не українських підпільників. І при всьому тому польське видання оголошує його українським нацистом. Такий підхід нагадує дивну історію, яку довелося почути від громадянина України – поляка за походженням Юрія В. За його твердженням серед поляків на Галичині та Волині на побутовому рівні була поширена така думка: у вересні 1939 р. до Польщі прийшли українці, бо то був Український фронт (із усіма наступними негативними наслідками). В червні 1941 р. знову прийшли українці, цього разу з заходу, в особі батальйону «Нахтігаль». Тобто що б не відбувалося на зазначених теренах – винні українці. Як свого часу казав Віктор Ющенк – будучи прем’єр-міністром – шановні депутати, не шукати невістку в уряді, бо її там немає.
Не хотілося б вірити, що причина такого підходу – гроші та вплив російської агентури. Скоріш за все справа в іншому – польський політикум загрався з антиукраїнською хвилею, яку виявилося дуже зручно використовувати під час виборів. І тепер став заручником ним ж «підігрітих» настроїв (не аналізую їх причини, це окрема тема). В результаті медіа йдуть за читачем/глядачем та намагаються подати інформацію так, аби вона була сприйнята якнайкраще. З власних вражень. Перебуваючи 22 – 24 жовтня минулого року в Кракові звернув увагу на таку особливість одного з каналів телебачення – кожного дня він розповідав про причетність когось із українців до криміналу: підробка брендового одягу, інтернет-шахрайство, підпал польської установи (як з`ясувалося – на замовлення росіян). І десь коротко – про чергові обстріли українських міст. Не маю жодних сумнівів у правдивості інформації, але в цілому – дуже дивна редакційна політика, навряд чи випадкова. Скажімо, уявіть, що в Україні якесь медіа кожного дня повідомляють про правопорушення, скоєні представниками одного громадянства, до того ж без жодних спроб подивитися на статистику в цілому, порівняти з аналогічними випадками серед власних громадян. Можливо, автору просто не поталанило з каналом. Однак, як показали минулі президентські вибори, антиукраїнські настрої в Польщі таки зростають. Й подібні публікації – це і наслідок, і складова небажаних політичних процесів, деструктивних як для України, так і для Польщі.
В зв`язку з чим виникає питання – може вистачить, може політикуму та організованій громадськості варто пояснити вільним медіа, що свідомо перекручувати інформацію під задану тезу – це погана ідея з далекосяжними негативними наслідками? Зрештою засади журналістської професійної етики ще ніхто не скасовував. Та й про особисту відповідальність варто пам`ятати.
Тим часом МІ6 намагається адаптуватися до темних часів: Джеймс Бонд, мабуть, іде на пенсію, натомість приходять нові яскраві особистості.
Володимир Бойко, Чернігів
